Abella

дивлюсь очима випадкового перехожого
і помічаю магію що ховається за кутом
на перетині двох непримітних вулиць
біля входу у меркадону за чверть на пʼяту

коли сонце вже низько і тіні довшають
молодий лабрадор шоколадного кольору
недопите на столику з цукром кортадо
сигаретні недопалки в баночці спрайту

помічаю найтонші із видимих павутинь
інтонацію голосу вулиць і співи птахів
шорох листя уздовж необачних дерев
Епікурову мудрість у щасті простих речей

і вітер проводить мене до моїх дверей
де на нас вже терпляче чекають сутінки -
тимчасово збентежених тим що життя несе
з цілим світом будуючих власні стосунки