Джонки

океан підставляє до неба плече
і вже сонце під вечір не так пече
поміж восьмою тридцять й дев’ятою
пахне лаймом та свіжою мʼятою

у нагрітому просторі середмість
де - ніхто саме точно не відповість
бо настільки заплутані місце і час
бо куди би іще не заносило нас -

наче джонки торгові з нейтральних вод
несподіваним вітром у порт
там де сонце під вечір не так пече
мавпа спритно всідається на плече

і де сутінок небо як плавлена мідь
в теракотовій трубочці опій горить
чорно-біле каміння не загране в ґо
скільких раз ми верталися до свогó

ледь пливучого човника по воді
що тримається міцно в пучині подій
ми шукали щоразу нових берегів
для усіх своїх непережитих життів