Усі вірші

ця картина людську ілюструє утому...

як живеться тобі в епіцентрі сторіччя...

орнамент станцій залізничних на землі...

світло сонця заповнює храмовий простір...

з гілки падають яблука мнеться густа трава...

це не сукня що танцює за тобою як вітрило

з багажом власних успіхів та невдач...

згорають в вогнищі гігантському миттєво...

дім дзвенить під ногами дитини...

одночасно у небі вечірньому з різних сторін...

навіть глибше ніж нам неосяжно здавалося...

мій давній друг цього ранку ти довго мені дзвонитимеш...

трек записаний в Брістолі в дев‘яності...

хто зняв з тебе заміри від пальців ніг і до голови...

дикі коні крізь флюоресцентний ліс...