Ushuaia

зʼявляється немовби із туману:
кінець землі - початок океану.
з глибоких снів раптово виринає:
майбутнє наше - місто Ушуая.

останній край, де мрії та печалі
іще женуть, але уже не далі:
бо навпаки - за реверсом касета.
тут кожен сам для себе є планета.

щасливий пес і темрява волога.
життя - процес, звивається дорога
на південь вглиб до бухти із водою.
і ми несем усе своє з собою.

маяк, маяк, на скелі серед ночі
горить немов вдивляється у очі -
вітає нас, але не пропускає.
від нас ховається туманне Ушуая.