Бамбук

ледь торкається дна
цей бамбуковий корінь
так і кожна людина одна
в епіцентрі своєї історії

видихаючи небо з легень
споглядаючи власну пустелю
в скроні бʼється мігрень
наче пташка об стелю

коли дивиться з висоти
через ракурс двомірний
статистично частіше щастить
і здаються неймовірними

на світанках і у пітьмі
хаотичні будинки з таксі
перехрестя порожні й німі
на яких зупиняються всі

коли чується з глибини
на сполоханих хвилях сигнал
той що передається крізь сни
по системі дзеркал

і не знає як бути не тут
проживаючи потрясіння
обирає по силам маршрут
і з яким його йти поколінням