Усі вірші

заходить сонце, вечір йде...

так, давай розберемося із життям...

як не втратити дерево знову...

лялькові німці та ляльковий Аушвіц...

чути музику на пательні й не бачити диму...

океан підставляє до неба плече...

вчитися у поетів, яких вже давно нема...

ледь торкається дна цей бамбуковий корінь...

чорний колір на їхніх вітрилах то смерть...

ще нездійснені плани та мрії...

мов набитий ранковим уловом баркас...

просто жити життя - це нечуваний привілей...

день цеглина закладена в стіну світобудови...

кожне літо - дощі. на дворі іржавіє залізо...

ось дивись, ти це бачиш чи ні...